Останній день березня в нашому коледжі став моментом щирих розмов та важливих усвідомлень, адже студенти груп О-31 та П-31 зібралися на виховну годину, присвячену надзвичайно гострій темі – як позбутися цькування і, попри всі виклики, залишитися людиною.
Під керівництвом куратора Інни Омельченко захід перетворився на живий діалог, де кожен мав змогу не просто слухати, а бути почутим. Ця зустріч не була формальною, а стала простором для спільного пошуку відповідей на питання, як зупинити агресію та зберегти власну гідність.
Аби глибше зануритися в проблему, студенти виконували інтерактивні вправи, які допомогли наочно побачити наслідки людської байдужості та сили слова.
Під час заходу відбувся психологічний експеримент із паперовим серцем: кожен учасник загинав край аркуша, згадуючи образу, а потім намагався розгладити його, усвідомлюючи, що шрами від слів залишаються назавжди.
Важливою частиною виховної години стали виступи самих студентів, які підготували короткі доповіді про психологію булінгу та поділилися думками про те, чому агресія є ознакою слабкості, а не сили. Вони наголошували на тому, що межа між жартом і приниженням іноді дуже тонка, і саме емпатія допомагає її не переступити. Учасники обговорювали реальні історії стійкості, доводячи, що вихід є завжди, якщо не залишатися зі своєю бідою наодинці.
Цей захід став нагадуванням для кожного, що наше майбутнє залежить від щоденного вибору – бути тим, хто завдає болю, чи тим, хто простягає руку допомоги.
Головним висновком для студентства має стати розуміння, що людяність починається з поваги до кордонів іншого та сміливості сказати «ні» несправедливості. У дорослому житті ми можемо забути формули чи правила, але вміння залишатися людиною в будь-якій ситуації є тим іспитом, який кожен із нас складає щодня.
Нехай цей день стане відправною точкою для створення середовища, де панує підтримка, а кожна особистість відчуває себе захищеною та цінною.
Куратор Інна Омельченко