Проценко Михайло Валентинович (1995 – 2026)
У 2014 році Проценко закінчив строкову службу, після чого підписав контракт зі Збройними силами України. Чоловік був учасником АТО та протягом шести років боронив Україну.
Після демобілізації Михайло став рятувальником. 7 лютого внаслідок обвалу конструкції під час ліквідації наслідків атаки РФ по промисловому об’єкту у місті Яготин чоловік загинув.
Вовк Ігор Володимирович (1992 – 2025)
Ігор Вовк народився 5 липня 1992 року в селі Бурківка (нині Крутівська громада) на Ніжинщині.
У 1996 році померла мама, тому з 1997-го Ігор навчався у школі-інтернаті в селі Красний Хутір. Далі хлопець здобув фах агронома у Білоцерківському національному аграрному університеті.
За словами брата, до вступу на службу Ігор працював вантажником супермаркету “АТБ” у Білій Церкві.
У червні 2024 року Ігор мобілізувався до лав ЗСУ. Служив у 150 окремому розвідувально-ударному батальйоні.
3 серпня 2025 року військовий загинув під час виконання бойового завдання під селом Кучерів Яр Покровського району, що на Донеччині.
Герасименко Олександр Федорович (1983 – 2025)
Олександр Федорович Герасименко народився 24 квітня 1983 року в м. Бобровиця. Навчався в Бобровицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1, яку закінчив у 2000 році. Потім вступив на навчання до Бобровицького сільськогосподарського коледжу і закінчив навчання в 2003 році.
Олександр Федорович протягом трьох років працював у м. Києві охоронником, потім – водієм у ШБУ-50. Останнє місце роботи – водій зерновоза в ТОВ «Украгро-Інвест ЛТД».
Потім Олександр Герасименко був призваний на військову службу і приступив до виконання своїх обов’язків із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України.
Олександр Федорович загинув 23 липня 2025 року під час безпосередньої участі в бойових діях проти російського ворога в Харківській області.
Мороз Михайло Михайлович (1994 – 2025) – 29 червня
Михайло Мороз народився 30 серпня 1994 року в селі Сахнівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області. У вересні 2002 року став першокласником Сахнівської середньої школи.
У 2009 році сім’я переїхала в село Олександрівка Бобровицького району Чернігівської області. Михайло продовжив навчання в Олександрівській середній школі.
Після закінчення 9 класу хлопець вступив на навчання до ВСП «Бобровицький фаховий коледж імені О.Майнової НУБіП України», вивчав виробництво та переробку продукції тваринництва. У 2015 році закінчив навчання, працював у агрофірмі «Крюківщина». У лютому 2025 року склав Присягу воїна на вірність Україні. Службу ніс на Харківщині, на Луганщині.
29 червня 2025 року не повернувся з бойового завдання на Луганщині. Вважався зниклим безвісти. У березні 2026 року з’явилися результати ДНК-експертизи, що підтвердили загибель Героя.
Роговий Володимир Ігорович (1991 – 2025) – 19 травня
Народився Роговий Володимир Ігоревич 2 липня 1991 року у селищі Велика Димерка. У перший клас пішов у Великодимерську школу. Але так стались сімейні обставини, що Володимир із своїм середнім братом Іваном, виховувалися у дитячому будинку у Мокреці. Там він закінчив дев’ять класів, а потім вступив на навчання у Бобровицький технікум і успішно його закінчив.
Через деякий час, разом з братом проходив строкову службу у Семиполках. Коли почалася війна, приїхавши у Бровари евакуаційним коридором, наступного дня разом з братом пішли добровольцями у ТЦК. Спочатку він проходив службу під Києвом, а потім був переведений під Авдіївку. Там, у березні 2024 року отримав поранення. Багато місяців Володимир загоював свої рани, але наслідки війни непередбачувані.
15 травня у Володимира діагностували тяжке захворювання мозку. Не приходячи у свідомість воїн помер у Броварській лікарні.
У Володимира залишився брат, який зараз захищає нашу Батьківщину та сестра.
Костів Юрій Миколайович (1985 – 2025) – 14 травня
Народився Юрій 22 грудня 1985 року в селі Перебудова Ніжинського району. Тут пройшло його дитинство, тут він закінчив 9 класів місцевої школи. Після школи вступив до Бобровицького технікуму, де здобув фах менеджера сільського господарства. Згодом продовжив навчання в Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя, де опанував спеціальність «Історія і право».
Після навчання працював у мирному житті меблярем та будівельником. Вступив до лав Збройних сил України, пройшов навчання на сапера-мінера і ніс службу на Сумщині, саме там його життя обірвалося. 18 травня 2025 року на Сумщині загинув Костів Юрій Миколайович — мужній захисник, вірний син України
У нього залишилися батько і мати та кохана жінка.
Адаменко Олександр Васильович (1974 – 2025)
Адаменко Олександр Васильович народився 22 жовтня 1974 в м. Мена Чернігівської області. Навчався у Менській середній школі імені Т. Шевченка. Після закінчення закладу освіти працював у рідному місті електриком.
Одружився, і з сім’єю мешкав у м. Гомель. У 2001 році родина переїхала в Бобровицю, на Батьківщину дружини.
Олександр Васильович навчався у Бобровицькому коледжі, після закінчення навчання займався підприємницькою діяльністю. Останні 10 років працював в охоронній компанії «Шериф».
З початком повномасштабного вторгнення російських військ в Україну допомагав місцевій теробороні.
8 березня 2022 року за покликом серця, добровольцем пішов захищати Батьківщину. Разом із земляками брав участь в обороні Чернігова. Далі – охорона прикордоння на півночі Чернігівщини. З травня 2023 року Олександр Васильович обороняв Батьківщину на Донецькому напрямку.
17 жовтня 2023 року солдат Адаменко Олександр отримав тяжкі поранення в бою на Донеччині. Півтора року сім’я боролася за життя Олександра Васильовича.
На жаль, 22 квітня 2025 року перестало битися серце відважного воїна.
У скорботі залишилися дружина та донька.
Шіпош Вадим Іванович (1998 – 2025)
Народився Герой 11 жовтня 1998 року в селі Данівка Козелецького району Чернігівської області. Навчався в Данівському ліцеї Козелецької селищної ради. Після закінчення ліцею вступив до Бобровицького коледжу економіки та менеджменту ім. Майнової на факультет «Лісове господарство». Продовжив навчатися у Малинському фаховому коледжі Житомирської області.
Працював в комерційних структурах, на шиномонтажі, а також охоронником.
У травні 2024 року, 2 відділом Чернігівського РТЦК та СП, Вадим був призваний на військову службу.
Під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку життя Героя обірвалось.
Вадим назавжди залишився вірним військовій присязі, адже, беручи участь в обороні нашої Батьківщини, захищаючи кожного з нас віддав найцінніше – своє життя.
У Героя залишилися батьки, сестра, дружина та син.
Демченко Андрій Сергійович (2001 – 2025)
Народився 10 січня 2001 року в селі Мостище на Козелеччині. Навчався в Броварській школі №8. Після закінчення школи вступив до Бобровицького коледжу економіки та менеджменту, який закінчив у 2020-му та отримав спеціальність молодший спеціаліст за кваліфікацією зоотехнік.
В червні 2021 року був призваний на строкову службу, а вже у 2022-му підписав контракт та був зарахований до Національної гвардії України, де і проходив службу.
У захисника залишилися батьки, сестра, дідусь та бабуся.
Насальський Петро Петрович (1971 – 2025) – 4 січня
Петро Насальський народився 20 квітня 1971 року в с. Посухівка Черкаської області. Згодом батьки переїхали до села Серединка. Петро закінчив Серединську школу та отримав фах агронома в Бобровицькому технікумі та Київській сільськогосподарській академії. Після отримання вищої освіти, працював агрономом в колгоспі « Червоний маяк», потім змінив місце проживання та працював в системі митної служби міста Чернігова.
У 2015 році був призваний на військову службу та захищав незалежність України на сході нашої держави.
Після служби переїхав до міста Києва та став працювати в охоронній фірмі.
У березні 2023 року знову став на захист рідної землі у званні капітана. Проходив службу в 199 навчальному центрі ДШВ ЗСУ на посаді інструктора.
Має нагороди.
04 січня 2025 року серце мужнього воїна зупинилось.
У Петра Насальського залишились син, донька, дружина та рідні сестри.
Гавриленко Олег Володимирович (1979 – 2024) – 17 листопада
Олег Володимирович Гавриленко народився 08 серпня 1979 року в місті Бобровиця, тут пройшли його дитячі роки. Навчався у Бобровицькій середній школі № 1. У 1991 році родина переїхала в місто Київ. Олег Володимирович продовжив навчання в Київській школі. Пройшов строкову службу, а потім повернувся до рідної Бобровиці.
Навчався в Бобровицькому сільськогосподарському технікумі за спеціальністю «Агрономія». Багато років працював у Київському метрополітені.
28 серпня 2024 року за покликом серця приєднався до лав Збройних Сил України, ставши на захист Батьківщини та українського народу від російського ворога.
Головний сержант Олег Гавриленко загинув 17 листопада 2024 року в Запорізькій області під час виконання бойового завдання. Виявив неабияку мужність, відвагу та готовність до самопожертви.
Дусь Олександр Миколайович (1990 – 2024) – 19 серпня
Олександр Миколайович Дусь народився 20 листопада 1990 року в місті Бобровиця Бобровицького району Чернігівської області.
Освіту здобував у середній загальноосвітній школі I-III ступенів №1 в місті Бобровиця Ніжинського району Чернігівської області. У 2003 році вступив до ВСП «Бобровицький фаховий коледж імені О.Майнової НУБіП України». Навчався за спеціальністю «Агрономія».
У 2006 закінчив коледж та почав працювати в народному господарстві. Працював на посадах охоронника на елеваторі «Хлібна база № 83» ДПЗКУ в м. Бобровиця Чернігівської області, у ТОВ «ЗЕМЛЯ І ВОЛЯ».
Після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України за покликом серця 21.06.2022 року Олександр прибув до першого відділу Ніжинського РТЦК та СП, був призваний на військову службу за мобілізацією.
Олександра було підвищено у військовому званні до сержанта та призначено на посаду командира взводу зв’язку батальйону матеріального забезпечення військової частини.
У складі бригади Олександр брав безпосередню учать у бойових діях по захисту Батьківщини в районах на півдні України, взимку та навесні 2023 року населеного пункту Бахмут, в січні 2024 року виконував завдання на Куп’янському напрямку.
У березні 2024 року в складі бригади тримав оборону на Лиманському напрямку.
На жаль, перебуваючи вдома у відпустці, Олександр Дусь трагічно загинув.
Грибовський Юрій Олегович (1981 – 2024) – 13 червня
Солдат Грибовський Юрій Олегович народився 31 жовтня 1981 року в с. Хрипівка Чернігівської області. Закінчив Бобровицький сільськогосподарський технікум.
В умовах повномасштабної війни долучився до лав Збройних Сил України та став на захист Батьківщини. Службу проходив на посаді стрільця-санітара стрілецької роти.
Загинув 13 червня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися та поховали 20 червня 2024 року на малій батьківщині в с. Хрипівка.
Хлібик Василь Васильович (1979 – 2024)
Василь Хлібик народився 29 грудня 1979 року в Ніжині.
Після дев’яти класів Василь пішов навчатися у Бобровицький технікум на зоотехніка. Потім працював у Києві на заправці та в охороні.
У перші дні повномаштабного вторгнення чоловік долучився до лав ТРО. Певний час він стояв на одному з блокпостів у Ніжині. А потім його зарахували до військової частини А3160. Згодом служив у 93-й бригаді, брав участь у боях при обороні Кліщіївки.
Понад рік Василя вважали зниклим безвісти, і рідні сподівалися, що він живий. Але після чергової репатріації тіл ДНК-експертиза підтвердила загибель бійця.
Загинув Василь Хлібик 28 квітня 2024 року.
Петрушовець Руслан Артурович (1990 – 2024) – 16 квітня
Руслан Артурович народився 16 лютого 1990 року в м. Городня Чернігівської області. Навчався в Городнянському ліцеї (колишня школа-інтернат) з 5 по 11 класи. Протягом 2008 – 2011 рр.. здобував освіту у ВСП НАУ «Бобровицький коледж економіки та менеджменту ім. О. Майнової» за спеціальністю «Виробництво і переробка продукції тваринництва».
Вступивши у Збройні Сили України, тримав зв’язок зі своїми викладачами й вихователями. Дзвонив з під Мар᾽їнки, навіть у день свого поранення. Побратимам вдалося винести його, пораненого, з під вогню, 16 квітня 2024 року. Руслан помер від ран та зараження крові в шпиталі.
Бражнік Валерій Анатолійович (1988 – 2024)
Валерій народився 19 грудня 1988 року в сел. Козелець. Закінчив Козелецьку ЗОШ I-III ст. №2 у 2006 році. З 2006 року до 2008 року навчався у ВСП НАУ «Бобровицький коледж економіки та менеджменту ім. О. Майнової» за спеціальністю «Економіка підприємства».
З 2008 року до 2012 року навчався в Національній академії внутрішніх справ.
У 2012-2014 роках працював в органах МВС України сел. Козелець.
У 2014-2022 роках працював у Спілці безпеки України м. Київ.
Із серпня 2022 року приєднався до лав ЗСУ у складі 67 окремої механізованої бригада Добровольчого Українського Корпусу. Був чесною, порядною гідною людиною.
17 березня 2024 року внаслідок ускладнень, спричинених хворобою, у шпиталі помер воїн Бражник Валерій Анатолійович, який з початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію України пішов добровольцем захищати Україну до Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор».
У померлого залишився малолітній син.
Мурашко Василь Миколайович (1969 – 2024)
Василь Миколайович Мурашко народився 23 грудня 1969 року в селі Олександрівка Бобровицького району Чернігівської області. Навчався у середній загальноосвітній школі с. Олександрівка. Освіту здобував в Бобровицькому державному аграрно-економічному технікумі за спеціальністю «Економіка підприємства».
Довгий час, близько 20 років, працював у поліції м. Київ.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну за покликом серця, як доброволець, увійшов до складу Київської територіальної оборони. У квітні 2023 року приступив до військової служби за контрактом у складі Національної гвардії України.
Василь Миколайович Мурашко загинув 16 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Сватове на Луганщині під час виконання бойового завдання за призначенням в ході ведення бойових дій.
Дубок Дмитро Миколайович (1980 – 2024)
Дубок Дмитро Миколайович народився в с. Щаснівка Бобровицького району Чернігівської області. Освіту здобував у середній загальноосвітній школі в м. Бобровиця, потім вступив до «Бобровицького фахового коледжу ім. О.Майнової НУБіП України», де отримав основну цивільну спеціальність «Агроном».
З жовтня 1999 року по травень 2001 року проходив строкову службу на посаді начальника короткохвильової радіостанції невеликої потужності Р-142 та розвідника. Отримав військове звання сержанта.
Після строкової служби працював на підприємствах народного господарства Чернігівської області на різних посадах.
З початком проведення антитерористичної операції (АТО) на сході України, брав безпосередню участь у захисті Батьківщини з 19.05.2014 року по січень 2016 року, в складі 41-го окремого мотопіхотного батальйону, який спочатку був створений як добровольчий 41-й батальйон територіальної оборони «Чернігів-2» з мешканців Чернігівської області у відповідь на російську агресію. Дмитро Миколайович мав статус Учасника бойових дій.
Старший сержант Дубок Дмитро Миколайович загинув 18 січня 2024 року поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання за призначенням в ході ведення бойових дій.
Скринник Роман Олександрович (1980 – 2023)
Солдат Роман Скринник народився 09 липня 1980 року у Семенівці Чернігівської області. У 1997 році закінчив 11 класів місцевої школи №2. Після закінчення вступив у Бобровицький сільськогосподарський технікум, спеціальність «Агрономія». До мобілізації працював у КНП “Семенівська міська лікарня” на посаді робітника з благоустрою та ремонту будівель.
У вересні 2023 року став на захист України у складі одного з підрозділів військової частини А0224 на посаді стрільця-снайпера.
Загинув 13 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Сорока Ян Сергійович ( 1989 – 2023)
Долучився до лав оборонців у 2020 році.
За мужність та відданість був нагороджений медаллю “За оборону Чернігова”.
Загинув 11 жовтня 2023 року на Авдіївському напрямку. Відтоді його вважали зниклим безвісти.
Поховали бійця на Алеї Слави у Ніжині.
У чоловіка залишились дружина та дві доньки.
Кича Анатолій Петрович (1975 – 2023)
Анатолій Кича народився 13 липня 1975 року в селі Косачівка, проживав у селі Любечанинів. Навчався в Остерській школі імені
Ю. Збанацького, після чого здобув фах зоотехніка у Бобровицькому радгосп-технікумі (зараз Бобровицький фаховий коледж імені О. Майнової ).
Уперше Анатолій став на захист України у 2015 році як учасник АТО. У квітні 2022 року вдруге приєднався до лав Збройних Сил України, мав звання сержанта.
За мужність був відзначений нагородами – нагрудним знаком “Золотий хрест” та медаллю “За поранення”.
Анатолій вважався безвісти зниклим, за результатами ДНК-експертизи підтвердили, що він загинув. Сталося це 5 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання.
Бондар Віталій В’ячеславович (1993 – 2023) – 13 серпня
Боронячи Україну від російського агресора, на фронті 13 серпня 2023 року поблизу села Роботиного Запорізької області загинув військовослужбовець ЗСУ Віталій Бондар із Вінницької області. У молодого захисника залишилася родина.
Бондар Віталій В’ячеславович народився 1 березня 1993 року в селі Іванові, що в Хмільницькому районі Вінниччини. Навчався в місцевій школі, після закінчення школи вступив в Бобровицький коледж на спеціальність “Організація виробництва”.
Віталій Бондар був вояком Національної гвардії України. У складі Калинівського полку імені Богуна брав участь у АТО. Після закінчення контракту працював у Калинівці, на підприємстві “Агромаш”. Після повномасштабного вторгнення, Віталій Бондар знову влився у лави Національної гвардії України і боронив Україну у складі 14 – ї штурмової бригади “Червона Калина”. Боронив від окупантів Київщину, стримував ворога біля Спірного на Донеччині, двічі поранений. Свій останній бій прийняв на Запоріжжі. За мужність, проявлену у боях, Віталія Бондаря нагородили найвищою відзнакою Національної гвардії України – нагрудним знаком “За доблесну службу”, відзнакою Міністерства внутрішніх справ – нагрудним знаком “За відвагу в службі”
Пінчук Ярослав Сергійович (1992 – 2023)
Ярослав Пінчук народився 9 серпня 1992 року в місті Бобровиця Чернігівської області. Освіту здобував у Бобровицькій середній загальноосвітній школі. Після закінчення школи вступив до Бобровицького коледжу економіки та менеджменту, де у 2012 році отримав цивільну спеціальність за напрямком «Організація виробництва».
Після закінчення коледжу в 2012 році був призваний на строкову службу до Збройних Сил України.
З травня 2012 по квітень 2013 пройшов навчання у військових навчальних підрозділах, здобув військову професію за профілем захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах.
З 2014 по 2022 роки працював у Національній поліції, потім – на підприємствах.
З початку повномасштабного вторгнення російської федерації за покликом серця пішов на війну добровольцем.
Солдат Ярослав Пінчук став на захист Батьківщини на посаді навідника аеромобільного підрозділу окремої аеромобільної бригади в складі Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
10 серпня 2023 року Ярослав Сергійович Пінчук загинув у бою за Україну в Запорізькій області під час штурму передового краю оборони противника.
Хомік Роман Павлович ( 1979 – 2023)
Роман Павлович народився 5 березня 1979 року в м. Київ. Навчався в школі в селі Стара Басань. У 1987 році переїхав з батьками до села Щаснівка Ніжинського району, де він закінчив у місцевій школі 8 класів. Атестат про середню освіту отримав у Києві, де навчався у 9-10 класах. У 1997 році вступив до Бобровицького фахового коледжу ім. О. Майнової НУБіП України. Після закінчення продовжив навчання у київському аграрному університеті НААН. Працював у ТОВ «Земля і Воля» в Щаснівському відділенні обліковцем та згодом агрономом.
Потім Роман Хомік одружився та переїхав до Києва, де працював в ДВРЗ майстром-бригадиром лазерного зварювання. У 2022 році долучився до лав ЗСУ. Брав участь у бойових діях на Запорізькому напрямку.
На жаль. Роман Павлович помер 28 липня 2023 року.
Доценко Сергій Олександрович (1983 – 2023)
Рядовий Сергій Доценко народився 20 травня 1983 року у Коропі. Тут закінчив місцеву школу.
Після закінчення школи навчався в Бобровицькому технікумі, де опанував фах зоотехніка. Певний час працював у водоканалі в Коропі, потім – у столиці, а останнім часом – у Коропському «Агролісгоспі».
У січні 2023 року Сергій долучився до складу одного з підрозділів військової частини А4773, служив на посаді стрільця-помічника гранатометника.
4 червня 2023 року під час боїв біля одного з населених пунктів Донеччини Сергій загинув. У воїна залишились мама, старша сестра, син.
Козерецький Ярослав Станіславович (1990 – 2023)
Солдат Ярослав Козерецький народився 13 травня 1990 року в селі Яблунівка Ніжинського району. У 2006 році закінчив сільську школу, потім навчався в Бобровицькому коледжі за фахом «Фінанси і кредит». Працював у Бобровицькому РЕМ, на підприємтві “Укрпошта”, був оператором на заводі “Кока-кола”. Проживав у Бобровиці із цивільною дружиною та двома доньками.
У січні 2023 року Ярослав долучився ЗСУ. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А1815, був на посаді стрільця-санітара.
26 травня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Ярослав Козерецький загинув.
Коломієць Артем Олександрович (1993 – 2023)
Солдат Артем Коломієць народився 1 жовтня 1993 року в селі Ярославка, Бобровицька громада. Після закінчення 9 класів місцевої загальноосвітньої школи вступив у Бобровицький коледж економіки та менеджменту ім. О. Майнової, де навчався за спеціальністю «Фінанси і кредит».
Працював Артем командиром відділення в ДСНС у Києві. До лав оборонців Батьківщини долучився у перші дні повномасштабної війни. Службу проходив у складі одного з підрозділів військової частини А1376 на посаді стрільця.
Протягом цих місяців чоловік віддано боронив рідну землю від ворожої навали, але, на жаль, 28 квітня 2023 року під час боїв поблизу одного з населених пунктів Донеччини Коломієць Артем загинув.
Оверченко Олег Ігорович (1986 – 2022)
Олег Оверченко народився 27 березня 1986 року у місті Фастів на Київщині. Проживав у Бобровицькій громаді, тут же навчався у Бобровицькому аграрному технікумі за спеціальністю «Зоотехнія».
У 2009 році чоловік вступив до лав Збройних сил України, а після демобілізації працював у Броварській типографії. У листопаді 2022 року Олег знову повернувся до військової справи. Він потрапив до військової частини А7014 на посаду солдата резерву запасної роти.
Загинув боєць 30 грудня 2022 року під час виконання чергового бойового завдання в селі Макіївка на Луганщині.
Овчинніков Віктор Валерійович (1995 – 2022)
Віктор Овчинніков народився 31 березня 1995 року у Бобровиці.
Після закінчення Бобровицького коледжу, та здобувши спеціальність «Фінанси та кредит», Віктор Валерійович в 2014 році вступив до лав ЗСУ за контрактом.
Після завершення служби, певний час працював у Києві. В червні 2022 року був мобілізований першим відділом Ніжинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на захист незалежності та територіальної цілісності України. Службу ніс у військовій частині А4010 на посаді стрільця-санітара.
29 грудня під час виконання бойового завдання поблизу села Залісне на Донеччині Віктор загинув, отримавши поранення, несумісні з життям.
Сидора Олександр Олександрович (1997 – 2022)
Навчався в Бобровицькому коледжі за фахом «Економіка підприємства» в 2014 -2016рр.
Героїчно загинув мешканець смт. Калинівка Сидора Олександр Олександрович. захищаючи нашу свободу в районі н.п. Спірне Донецької обл.
Сідоров Андрій Олександрович (1999 – 2022)
Солдат Андрій Сідоров народився 29 квітня 1999 року в селі Дослідне. З 2006 року навчався у місцевому навчально-виховному комплексі І-ІІІ ступенів. У 2017 році вступив до Бобровицького коледжу економіки та менеджменту ім. О.Майнової та здобув спеціальність «Агрономія». У 2019 році чоловік розпочав проходити строкову військову службу.
У травні Андрій долучився до лав ЗСУ, перебував на службі у військовій частині А4219 на посаді старшого стрільця.
1 грудня, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кліщіївка на Донеччині, Андрій потрапив під ворожий мінометний обстріл, внаслідок чого отримав поранення від яких помер.
Харченко Дмитро Миколайович (2000 – 2022)
Сержант Харченко Дмитро Миколайович народився 21 лютого 2000 року. Проживав у селі Марківці, у 2015 році закінчив Марковецьку ЗОШ І-ІІІ ступенів. У 2019 році Дмитро закінчив Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Бобровицький коледж економіки та менеджменту ім. О.Майнової», здобувши освітньо-кваліфікаційний рівень “молодший спеціаліст” за спеціальністю «Організація виробництва».
До призову на строкову військову службу працював у службі руху КП «Київський метрополітен» черговим по станції. У 2021 року наш земляк потрапив на службу до одного з підрозділів Держприкордонслужби, там обіймав посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії – техніка відділення інженерного облаштування державного кордону відділу прикордонної служби «ТЯЧІВ». У квітні цього року підписав контракт та служив у 27-му прикордонному загоні
31 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Володимирівка на Донеччині Харченко Дмитро отримав поранення, які виявилися несумісними з життям. Вдома на нього чекали мама та старший брат.
Рева Валерій Миколайович (1978 – 2022)
Головний сержант Рева Валерій Миколайович народився 19 лютого 1978 року в селі Браниця Ніжинського району Чернігівської області. У 1995 році закінчив Браницьку ЗОШ І-ІІІ ступенів, а в 2013 році – Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Бобровицький коледж економіки та менеджменту ім. О.Майнової», де здобув освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст» за спеціальністю «Виробництво і переробка продукції тваринництва» . З 2014-го року неодноразово проходив військову службу за контрактом, крім того був безпосереднім учасником АТО (ООС) на Сході.
Після початку повномасштабного ворожого вторгнення Валерій знову долучився до оборонців України, у квітні потрапивши на службу до військової частини А7014 на посаду головного сержанта механізованої роти.
25 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу села Невське на Луганщині його підрозділ потрапив під ворожий обстріл. Від отриманих травм Рева Валерій загинув. Вдома на нього чекали матір, сестра, дружина та син.
Сеник Сергій Григорович (1987 – 2022)
Молодший сержант Сеник Сергій Григорович народився 8 серпня 1987 року в селі Степові Хутори, закінчив місцеву середню школу, після чого вступив до Бобровицького технікуму, який закінчив 2007 році та здобув професію агронома.
До лав Збройних сил України вперше долучився у 2008 році, а у 2014-2015-му роках став на захист Батьківщини та брав безпосередню участь в антитерористичній операції на Сході нашої держави у складі військової частини в/ч В0941.
З початком повномасштабного ворожого вторгнення вирішив знову взяти до рук зброю та боронити рідну країну від окупаційних військ. Так він потрапив до складу військової частини А7105, де разом з побратимами давав гідну відсіч загарбнику.
29 вересня під час виконання чергового бойового завдання поблизу с. Миколаївка Друга на Донеччині внаслідок ворожого артилерійського обстрілу Сеник Сергій отримав поранення. На жаль, воно виявилось несумісним з життям… Вдома на нього чекали дружина та маленька донечка Софія.
Луцак Любомир Васильович (1991 – 2022)
Любомир Васильович Луцак (31 липня 1991 — 23 вересня 2022) — солдат, загинув на російсько-українській війні, проживав у Носівці.
Освіту здобував в Бобровицькому технікумі 2006 – 2009 рр., за спеціальністю «Виробництво і переробка продукції тваринництва»
В перші дні війни він став на захист України добровольцем.
Призваний на військову службу 9 березня 2022, служив гранатометником 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти.
Боронив із побратимами Чернігів. Далі був Схід.
23 вересня 2022 внаслідок артилерійського обстрілу, виявивши стійкість та мужність поблизу с. Миколаївка Друга Бахмутського району на Донеччині, отримав поранення несумісні з життям.
Родом захисник із Західної України. Втім, Носівка для нього стала рідною, бо тут зустрів свою кохану, тут народилася його сім’я, з’явилися на світ донечка і синочок.
Утва Назар Геннадійович (2001 – 2022)
Народився 7 червня 2001 року в м. Носівці Ніжинського району на Чернігівщині. Після навчання в Носівській міській гімназії, навчався в «Бобровицькому коледжі економіки та менеджменту імені О. Майнової» 2018 – 2019 рр. за спеціальністю «Лісове господарство».
У березні 2020 року уклав контракт на військову службу в ЗС України. Воював на Сході, був стрільцем у складі підрозділу 95 ОДШБр.
Під час російського вторгнення в Україну — головний сержант. Був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Загинув 26 травня 2022 року від ворожої кулі під час артобстрілу поблизу м. Ізюму Харківської області.
Федотов Денис Петрович (1988 – 2022)
Народився і жив Денис у місті Бобровиця. Здобув освіту в Бобровицькому коледжі, за заочною формою навчання, спеціальність «Агрономія».
Після того, як в лютому вороги простягли свої брудні руки до нашої землі, як почали вбивати ні в чому не винних людей, Денис добровольцем пішов до ЗСУ.
З перших днів повномасштабного вторгнення росії бобровичанин Денис Федотов, без вагань, пішов боронити рідну землю від рашистської нечисті. І вже не повернувся додому…
Війського досвіду не мав, зброю до рук узяв вперше.
І почалися криваві будні, жорстокі бої…
Денис Федотов загинув 23 березня, в Чернігові, від розриву мінометної міни, коли ніс побратимам боєприпас.
Щербак Іван Юрійович (2001- 2022)
Іван народився у селищі Велика Димерка. Після 9 класу навчався у Бобровицькому фаховому коледжі, став агрономом. Працював вантажником.
20-літнього Івана Щербака окупанти вбили 15 березня 2022 року в селищі Велика Димерка на Київщині.
За словами очевидців, солдати наказали чоловікам зупинитися. Володимир злякався і побіг. Окупанти почали стріляти в спину. Два дні їхні тіла лежали на дорозі. Місцеві жителі боялися їх забрати.
Після звільнення українськими захисниками Київщини тіло Івана ексгумували. 18 квітня 2022 року його перепоховали на місцевому цвинтарі.
У загиблого залишилися сестра, племінники та інші рідні.
Чумак Сергій Миколайович (1988 – 2022)
Сергій Миколайович Чумак народився в 1988 році, освіту здобув в Бобровицькому коледжі економіки та менеджменту ім. О. Майнової, за спеціальністю «Агрономія».
33-річний Сергій загинув 9 березня неподалік села Количівка Чернігівської області. Того дня чоловік разом із сім’єю намагався евакуюватись із міста, яке постійно атакували росіяни. За селищем Количівка автомобіль Сергія обстріляли військові рф. Дружині та трирічній донечці чоловіка вдалося вижити.
Бреус Олександр Миколайович (1993 – 2022)
Олександра Бреуса російські військові вбили 28 лютого 2022 року в селі Нова Басань Чернігівської області. Йому назавжди 28.
Олександр народився в місті Бобровиця на Чернігівщині. Після 9 класу вступив у коледж, на спеціальність «Організація виробництва». Далі закінчив магістратуру Національного університету біоресурсів і природокористування України за спеціальністю «Менеджмент». Цікавився історією України, українською мовою, правописом. Читав Грушевського в оригіналі.
П’ять років Олександр мешкав за кордоном. Служив у Французькому іноземному легіоні, мав звання капрала.
Повномасштабна війна, яка почалася 24 лютого, застала Олександра у рідній Бобровиці. Його дівчина Юлія була в своїх батьків під Києвом. Аби триматися разом, Олександр із мамою спершу поїхали до них, та невдовзі, зрозумівши, що війна надовго, вирішили повертатися. 28 лютого Сашко знову поїхав на Київщину – хотів навідати кохану, за яку дуже хвилювався. Дорогою у селі Нова Басань він натрапив на ворожу колону.
Один із солдатів став позаду Сашка і вистрілив у йому потилицю. В його машину поцілили з бронетранспортера.
Забрати тіло загиблого змогли на 33-й день після розстрілу, коли ЗСУ звільнили Нову Басань від російських окупантів. Поховали Олександра Бреуса у рідній Бобровиці.
Кошель Олександр Олександрович (1988 – 2022)
Олександр закінчив першу місцеву школу, диплом фахівця одержав у Бобровицькому коледжі в 2007 році, вступив на навчання у вищий навчальний заклад Чернігова, але навчання перервала служба в армії, а в 2014—2015-тих роках – участь в АТО
Пострілом із гранатомета тероборонівці зупинили ворожу колону із сотні танків та бронетранспортерів.
Було це на третій день повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну. Нерівний бій українських воїнів проти армади панцерників відбувся в селі Новий Биків Новобасанської громади. Команда зупинити ворожу колону надійшла зверху, виконувати її направили з Бобровицького військкомату 13 бійців, до них приєдналися ще кілька тероборонівців. Серед них був і Олександр Кошель, котрий не злякався і не розгубився в нерівному двобою, хоча, певно, усвідомлював, що постріл до зубів озброєній колоні буде для нього першим і останнім. Так і трапилося: наступний бронетранспортер колони, за підбитим, нищівно розстріляв хороброго захисника Олександра Кошеля. Але й броньована колона не поїхала далі автотрасою Суми-Київ.
Явон Ігор Петрович (1990 – 2022)
Ігор Явон народився у Старому Бикові. Навчався в школі у сусідньому селі, потім освоював професію агронома в містечку Бобровиця. Закінчив ВП НУБіП України «Бобровицький коледж економіки та менеджменту ім. О. Майнової» в 2011 році, здобув спеціальність «Виробництво і переробка продукції рослинництва». Кілька років працював у місцевих фермерів. Та зарплати були невеликі, тому чоловік став пожежним, працював у сусідньому селі Новий Биків
32-річний Ігор Явон загинув 27 лютого 2022 у селі Старий Биків на Чернігівщині. Його разом із братом Олегом забрали російські військові. Також того дня вони полонили ще кількох селян. Шістьох чоловіків, серед яких були й брати Явони, окупанти спочатку катували, а потім убили на лузі.андра Кошеля. Але й броньована колона не поїхала далі автотрасою Суми-Київ.