18 травня є днем скорботи в історії кримськотатарського народу і днем пам’яті в Україні. Цього дня 1944 року за наказом Сталіна радянська влада здійснила насильницьку депортацію кримських татар з території Криму. Протягом кількох днів близько 200 тисяч кримських татар насильно вивезли до віддалених районів Узбекистану, Казахстану, Сибіру. В основному, це були жінки, діти і люди похилого віку. Їх вивозили в товарних вагонах у нелюдських умовах, без їжі, води та медичної допомоги. Унаслідок депортації загинуло до 46% всього кримськотатарського населення. Цей злочин супроводжувався масовими репресіями, знищенням культурної спадщини та забороною кримським татарам повертатися на історичну батьківщину.
Цілий народ обмовили, пограбували, по-звірячому вигнали зі своєї Батьківщини, винищивши при цьому майже половину його складу. Жахливий, нелюдський акт депортації призвів до незліченних жертв. В ешелонах смерті, в місцях спецпоселень загинули тисячі безневинних людей. Було знищено цілі родини. За офіційними даними, від голоду та хвороб майже половина кримських татар загинула в дорозі чи в місцях вигнання.
Знущання над кримськотатарським народом не закінчилися депортацією. Радянська влада прагнула знищити культурну ідентичність народу. Понад 40 років у переписах населення згадки про кримських татар були заборонені. Були ліквідовані сотні шкіл, бібліотек, музеїв, знищені унікальні рукописи та книжковий фонд кримськотатарською мовою. Окупанти перейменовували вулиці, міста, стираючи з пам’яті існуючі назви, щоб позбавити землю історичної пам’яті.
Сьогодні кримськотатарський народ знову не може почуватися вдома на своїй рідній землі. З початком окупації росією Кримського півострова у 2014 році історія повторюється. Тисячі кримських татар змушені були знову покинути рідні домівки. Всі ці роки російська окупаційна влада кидає за грати, катує, проводить репресивну політику залякування, безслідного зникнення кримських татар, порушення громадянських, політичних і культурних прав.
Але кримськотатарський народ не зламався. Їх дух не був підкорений. Їхня віра у повернення на свою Батьківщину не згасла.
Сьогодні, 18 травня, ми схиляємо голови перед пам’яттю жертв геноциду кримськотатарського народу. Ми згадуємо тих, хто не зламався під гнітом окупантів, хто зберіг вірність своїй Батьківщині та народу.
Пам’ятаємо! Не пробачимо!
Працівники бібліотеки