Наймасштабнішою та найжорстокішою каральною акцією нацистів під час Другої світової війни стала Корюківська трагедія. 83 роки тому початок весни приніс корюківчанам горе, смерть і руйнування.
Корюківська трагедія 1, 2 та 9 березня 1943 року за своїми масштабами є найбільшою кривавою акцією нацистів зі знищення мирного населення разом із населеним пунктом у Другій світовій війні в Європі.
Каральна акція нацистів була відповіддю на дії партизан з’єднання Федорова, які напередодні, уніч на 27 лютого, розгромили німецько-угорський окупаційний гарнізон Корюківки, звільнили із тюрми родини партизан та вбили німецьких солдат і офіцерів.
У відповідь на радянську партизанську акцію з метою «помсти і залякування» було надано наказ про знищення Корюківки. Виконавцем цього злочинного наказу стала Сновська гарнізонна комендатура Чернігівської області, яка безпосередньо організувала каральну акцію.
Два дні 1, 2 березня тривала кровава розправа над цивільним населенням Корюківки. Всіх мешканців групами по 50–100 чоловік під приводом перевірки документів зганяли у будинки і розстрілювали, а будинки підпалювали. До кінця другого дня селище майже повністю згоріло. 9 березня нацисти повернулися до міста, добили і допалили всіх, хто сховався, або втік до лісу.
Нацисти повністю знищили населений пункт: убили та спалили 6700 людей — від немовлят до немічних старих, спалили 1290 будинків, вціліло тільки 10 цегляних.
Корюківська трагедія за кількістю жертв майже в 45 разів перебільшує білоруську Хатинь, в 41 раз — чеську Лідіцу, в 12 раз французький Орадур Сюр Глан.
На сьогодні вдалося встановити поіменно тільки 1893 жертви трагедії, а це – тільки 28 відсотків всіх вбитих під час каральної акції.
Корюківська трагедія – національний символ скорботи за всіма загиблими у всіх українських селах, знищених нацистськими окупантами в 1941–1944 роках.
Дана трагедія допомагає краще зрозуміти війну, яку сьогодні росія веде проти нашої держави. Спалюючи цілі села та брутально вбиваючи всіх жителів – від дітей до людей літнього віку, нацисти мали єдину мету – залякати й упокорити. Теж саме мають на меті російські окупанти, вдаючись до тактики ракетного терору проти українців.
Пам’ять про трагедію прихована на довгі роки… У незалежній Україні, особливо у час війни, коли знову знищуються та випалюються села та міста, коли гине мирне населення від рук фашистів нового часу, мовчати про Корюківську трагедію – злочин.
Ми пам’ятаємо. Ми не забудемо.
До роковин Корюківської трагедії в читальному залі бібліотеки представлена інформаційно-ілюстративна виставка «Корюківська трагедія – злочин проти людяності». Бажаючі мають змогу переглянути поданні матеріали.
Олена Хімій, завідувач бібліотеки