Заповів поет нам жити
«В сім’ї вольній, новій»,
А ще «волю окропити
Ворожою кров’ю»
Є імена, що увібрали в себе душу народу, стали часткою його життя. Саме таким для українців є ім’я Тараса Григоровича Шевченка, славетного і величного митця, людини планетарного масштабу. У ранні березневі дні Т.Г. Шевченко приходить до кожного з нас для того, щоб українці почули те, чого не слухали, побачили небачене, переосмислили пережите. Шевченка знають і чекають у кожній домівці, рідній школі, навчальному закладі, щоб заново зрозуміти просте і буденне, щоб вшанувати та прославити Генія. Нинішній березень як ніколи теплий, щодень оживає природа, на очах відроджується наша і Шевченкова єдина і неподільна Україна. Шевченко у кожному з нас: у наших думках, помислах, нездійснених мріях і таких вічних надіях і сподіваннях, коли на «оновленій землі врага не буде супостата».
Тарас Шевченко. Його ім’я стало символом України. Його називають провісником нового життя, народним пророком, титаном духу, який уболівав за долю рідного народу, тому й залишив нащадкам духовний заповіт, що передається із покоління в покоління, від роду до роду. Духовну велич і красу українського слова він підніс на найвищу височінь. Тарас Шевченко був, є і навіки залишиться найголовнішою особистістю у становленні нашої держави.
На передодні 211-ї річниці від дня народження співця вільної України, геніального поета, прозаїка, драматурга, мислителя, історика, етнографа, фольклориста, талановитого художника в читальному залі бібліотеки представлена літературна композиція «Поклонися, земле, пам’яті Тараса». Присутні мали можливість ознайомитись з літературою про життя і творчість митця, про його безмежну любов до рідної землі та народу, спогадами видатних людей про нього.
Усі бажаючи мали змогу поринути у світ думок палкого патріота, його почуттів, переживань, страждань. Минають віки, стираються написи на камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченка – живе вічно.
Народ пам’ятає свого Кобзаря, вшановує його пам’ять.
Працівники бібліотеки
