Це Голокост – всього одне лиш слово,

Та його сенс – пекучий болі жар,

Вбивали всіх!.. старого і малого,

мало хто життя порятував.

27 січня у всьому світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Голокост – це події, пов’язані з великими людськими втратами.

Людство не має права забувати про мільйони ні в чому неповинних європейських євреїв та ромів – чоловіків, жінок і дітей, яких було знищено власне тільки за те, що були євреями та ромами.

В роки нацистської окупації було знищено півтора мільйона українських євреїв. Було втрачено сотні єврейських громад, які упродовж століть збагачували національне життя України.

Дата не випадкова: 27 січня 1945 року радянська армія звільнила табір смерті «Аушвіц-Біркенау», створений німцями на території окупованої Польщі поблизу міста Освенцім.

Хоч і минуло так багато років, але пам’ять про Катастрофу єврейського народу досі залишається незагоєною раною в історії людства.

Голокост став поворотною точкою в історії, після якої цивілізований світ проголосив принцип «Ніколи більше».

Саме табір в Освенцімі, в якому загинули майже два з половиною мільйона ув’язнених, став символом Голокосту, наочним свідченням тієї пекельної глибини, якої може досягти не людяність.

Загальна ж кількість страчених упродовж Голокосту значно більша. Офіційно визнано: нацисти винищили понад шість мільйонів євреїв Європи.

В Україні в період 1941-1945 років було знищено близько дев’ятсот тисяч євреїв. Наймасовішими місцями розстрілів і ліквідації стали: Бабин Яр у Києві, Сирецький концтабір, селище Богданівка Миколаївської області, Одеса, Броницький ліс поблизу Дрогобича, Янівський табір у Львові.

В бібліотеці коледжу представлено книжково-ілюстративну виставку «Горить свіча і пам’ять полум’ям тремтить» присвячену вшануванню пам’яті всіх невинно розстріляних, задушених у газових камерах, виснажених голодом і примусовою працею.