У системі багатоманітних форм ставлення людини до світу, найважливіше місце посідає пізнання – одержання знання про навколишній світ, його природу і структуру, закономірності розвитку, а також про людину й людське суспільство.

Пізнання – це процес одержання людиною нового знання, відкриття раніше невідомого. Результативність пізнання досягається, передусім, завдяки активній ролі людини в цьому процесі, чим і зумовлена необхідність його філософського розгляду. Інакше кажучи, ідеться про з’ясування передумов і обставин, умов досягнення істини, оволодіння для цього необхідними методами і поняттями.

Так, 09 жовтня на засіданні гуртка «Філософська кав’ярня», студенти групи О-21 та Ф-21 оволоділи основними проблемами пізнання, яким  належала одна з центральних позицій протягом усієї історії філософії – від античності до наших днів. Найважливіше питання, на вивченні якого зосереджена гносеологія, – це принципова можливість пізнання світу.  Гносеологія розглядає проблематику істини та сенсу, сутності, форми, принципів і рівнів пізнання.

Питання про пізнаванність об’єктивного світу, які дослідили і вирішили студети, - є одним із ключових аспектів філософії. Це, зрештою питання про те, як відносяться наші думки до навколишнього світу, чи здатне наше мислення правильно відображати явища об’єктивного світу. Саме це філософське питання як жодне інше органічно пов’язане з практичною діяльністю людини, необхідністю пояснювати явища природи і суспільства.

Людині завжди важливо знати, які пізнавальні можливості вона має, чи здатна вона виробити знання, яке буде адекватним дійсності і дасть їй змогу повноцінно жити і діяти у навколишньому світі.

Тема, яка присвячена гуртковій роботі в осмисленні історико-філософської логіки розвитку гносеологічної проблематики, з’ясуванню основних підходів до її тлумачення, а також сутності специфічного категоріального апарату, - була як висновок, що «Без пізнання немає людини, як людини!».

Керівник гуртка                                                      Лідія БЕРЕЗАН